Олексій йшов із роботи пішки. Далековато, звісно, але вечір теплий, тихий, безвітряний. У такі вечори він не жалкував, що немає машини. Ішов, радівся теплу й близькому літу.
Все життя Олексій провів із батьками в центрі міста, звик до метушні та галасу. Але нещодавно переїхав на околицю, у спальний район. Повертався додому й майже одразу лягав спати, щоб вранці знову вирушити на роботу в центр, де кипіло життя.
У вікно кімнати вночі заглядала цікава місячна зоря, якій не заважали ні дерева, ні інші будинки, адже щільних штор у Олексія ще не було. Жив він на дванадцятому поверсі новобудови з видом на поле та далеку лісову стіну на обрії. Спочатку прокидався серед ночі, дивився на кімнату в блакитному місячному світлі й не розумів, де він. Потім згадував, заспокоювався і засинав.
***
Ще два роки тому він не знав, що бувають комунальні квартири. Не такі, як у старі часи, де на одній кухні збиралися до десяти господинь, але жити з чужим чоловіком і ділити з ним місце загального користування — не найприємніше.
Ріс Олесь у звичайній родині, у двокімнатній квартирі в центрі міста, з високими стелями, просторими кімнатами та довгим вузьким передпокоєм, що переходив у маленьку кухню. Мама працювала вихователем у дитсадку, батько — водієм тролейбуса. Не багатіли, але поїхати на море могли собі дозволити.
Усе розвалилося в один день. Батько не порушив правил, дочекався зеленого світла світлофора й тронув з місця, розганяючи тролейбус. Раптом перед ним з тротуару кинулася жінка з чемоданом на колесах. Батько вдарив по гальмах, але хіба можна зупинити таку машину миттєво? Жінка відлетіла, як м’ячик, померла по дорозі до лікарні.
Як виявилося, вона спізнювалася на електричку. Зять обіцяв відвезти її на дачу на авто, але потім змінив плани. Посварившись із тещею, вона, злісна й незадоволена, кинулася на вокзал. Думала, встигне проскочити.
Той самий зять потім на суді кричав, що п’яний водій забрав його улюблену тещу, і вимагав найсуворішого покарання. Так, напередодні батькового парку провожали на пенсію одного з колег, випивали, звичайно. Вранці медогляд не виявив у батька жодних ознак сп’яніння. Він взагалі не вживав багато. Але в справі раптом з’явилися дані про те, що він перевищив допустиму норму.
Щоб не підводити інших водіїв, батько сказав, що випив на дні народження подруги дружини. Врятував усіх, а сам потрапив за ґрати. Мама переживала, плакала. Грошей стало мало. У вихователя дитячого садка зарплата невелика. Олесь заявив, що після школи нікуди не вступатиме, піде працювати.
— Ага, в армію захотів? Мало мені батька, ще й з тобою щось станеться? — ридала мати.
Щоб заспокоїти її, Олесь пообіцяв навчатися далі. Перед самим випускним батько пішов із життя у в’язниці від серцевого нападу. Олесь, як і обіцяв, вступив до університету. А через два роки мати знову вийшла заміж і переїхала до чоловіка. Олесь залишився один у їхній квартирі. Мама оплачувала житло, давала йому гроші, аби він лише вчився. Могла собі це дозволити — новий чоловік виявився не просто чиновником, а начальником. Правда, Олесь майже одразу забув, ким і де той працює.
Друзі-студенти дізналися, що в Олеся вільна квартира, й почали влаштовувати там вечірки. Гостинний господар дозволяв залишатися навіть на ніч.
Спочатку йому подобалося таке життя, але потім нескінченні галасливі компанії набридли. Він часто прокидався й бачив у квартирі зовсім незнайомих юнаків і дівчат.
Сусіди поскаржилися матері. Вона приїхала вранці, щоб застати сина вдома. У двері їй назустріч вийшла гола дівчина, яка, не червоніючи, пройшла повз неї у ванну.
Звісно, мати влаштувала скандал, виставила всіх із квартири, а синові погрожувала: якщо не припинить оргії й п’янки, не даватиме більше грошей.
Два тижні в квартирі Олеся стояла тиша. А потім друзі наполігли відсвяткувати чийсь день народження. Поводилися досить тихо, але багато пили.
Вранці Олесь прокинувся в ліжку не сам. Поряд із ним спала гола дівчина, прикрита до пояса ковдрою. Вона лежала на животі, обличчям до стіни, а на подушці розсипалися руді коси. Такі в групі були тільки в Оленки Коваль.
Олесь обережно вибрався з ліжка, щоб не розбудити дівчину. Нічого не пам’ятав, але подумав: якби щось між ними було, навряд чи він би потім надягнув труси.
Обійшов усі кімнати — більше, окрім них, у квартирі нікого не було. Він прийняв душ, зварив каву. На запах прокинулася Оленка, зайшла на кухню у його довгій футболці, почала чіплятися, щось бубоніла. Олесь відсторонився.
— Ти чого? А вночі казав, що любиш, — образилася Оленка. Дай кави. — І простягнула руку до його чашки.
— Не неси дурниць, — неріОлесь подивився їй у вічі, усміхнувся і мовчки подав свою чашку – так і почалась їхня справжня історія, яку вони проживуть разом, роблячи щасливими один одного.
