Коли ми з моєю дружиною Олею купували нашу квартиру, на яку я особисто збирав гроші ще до нашого одруження, у нас постало питання щодо до того, на кого вона буде записана. Я пропонував записати її навпіл, так було б найправильніше. Але дружина тоді в нотаріуса сказала, що нехай краще буде записана повністю на мене, так, мовляв, буде легше з документами. Для мене це питання було не принциповим, адже ми одна сім’я. Я навіть пропонував Олі, аби все оформити повністю на неї, але вона настояла, щоб навпаки, на мені квартира була записана, бо я чоловік і я збирав гроші.
Словом, після того, як ми квартиру купили, зробили ремонт і переїхали, думка дружини стосовно правильності нашого рішення про оформлення квартири різко змінилась.
– Кохана, а чому, ти вікна не помила на кухні, – запитав якось я, – я, звичайно, чіплятись по дрібницях не хочу, але вони достатньо брудні?
Оля подивилась на мене так, ніби я запитав якусь дурницю.
– А чому це я маю мити вікна у твоїй хаті?
– Що? – Не зрозумів я. – Це ж наш дім, твій і мій. В чому проблема?
– А ти документи на право власності давно читав? – Якось дивно усміхнулась дружина. – Хто там власник квартири? Ти! От тепер й сам мий свої вікна, або найми людей, які тобі це за гроші зроблять. Я, вибач мені, не збираюсь безплатно в чужому домі прибиральницею працювати!
Й так стосовно всього.
Оля перестала готувати. Купує собі якийсь йогурт чи банани, а мені – роби що хочеш! Дружина вкладає у пральну машину виключно свої речі, а мої відверто ігнорує. Нещодавно вона сказала, що мені треба купити власні ложки та чашки, адже ці були подаровані її мамою і, відповідно, належать їй. Так дружина вчинила й із постільною білизною.
Я у власному домі вимушений жити, як в гуртожитку. Це твоє, це моє. А це тобі взагалі в руки брати не можна – я його купувала. Я відверто втомився від таких дивацтв дружини й вирішив з нею поговорити, аби дізнатись чого вона домагається такою поведінкою.
– Нічого я не домагаюсь! – Ображено сказала мені Оля. – З чого ти взяв?
– З того, що ми скоро на всі речі в нашому домі цінники наклеїмо – хто й скільки за них заплатив!
– У твоєму домі… – Тихо сказала Оля.
– Що?
– Ти сказав «у нашому домі», але насправді він твій… мене в документах немає.
Тут я не витримав.
– Але ти сама сказала, що краще, аби квартира була записана на мене, пам’ятаєш?! – Мене це починало обурювати.
Оля подивилась мені у вічі.
– Просто я хотіла, – сказала мені дружина невинним голосом, – щоб ти настояв на тому, щоб включити мене у право власності.
Я просто не знаю, як на це реагувати! Звідки мені було знати, що дружина очікувала від мене саме такого вчинку. Коли ми оформляли документи – була купа метушні й взагалі не до того, аби когось на щось вмовляти. Чому Оля не погодилась, коли я їй пропонував?! Й, головне, що мені робити зараз? Їхати до нотаріуса? Залишити все, як є?
Але дружина відмовляється будь-що робити у квартирі, яка на неї не записана і де немає її прописки. Прописатись тут вона теж не хоче, бо батьки настояли на тому, щоб вона була приписана у них в селі.
А нещодавно мені прийшла думка, що, можливо, моя дружина просто лінива й придумала чудове пояснення своїй ліні, мовляв, у твоєму домі нічого не робитиму? Ви що скажете й, головне, що порадите робити у цій ситуації?
