Гості по сусідству: як Оксана зупинила нахабство
Олег повернувся додому втомлений, а в квартирі пахло смаженим — у духовці тушкувалося м’ясо, а Оксана нарізала салат. Він підійшов, поцілував дружину й помітив:
— Пахне чудово.
— Стараюся для гостей, — усміхнулася вона.
— Для моїх? — насупився Олег. — Я ж просив — не готуй.
— Та як же… Це ж твоя родина. Люди після роботи, їм треба поїсти.
— Оксано, ти зрозумієш пізніше… Краще б послухала.
За кілька годин до цього йому подзвонила мати:
— Сину, Мар’янка, дочка Тетяни, з чоловіком квартиру купили поруч із вами. Поки ремонт, без води. Тетяна просить — нехай у вас помиються кілька днів.
Олегу це не сподобалось. Ще з дитинства Мар’янку не любив — спритна, як і її мати.
— Гаразд, нехай заходять, — зітхнув він. — Тільки в душ, не більше.
Мар’янка та її чоловік Ігор прийшли перед вечером.
— Вітаю! Я — Мар’янка, це мій чоловік. А ви, мабуть, Оксана?
Не чекаючи запрошення, Мар’янка пройшлася кімнатами, поторкала дверні ручки, зазирнула в спальню. Олег зачинив двері:
— Ви ж, здається, в душ?
— Так-так! Оксано, можна рушники? Своїх нема.
Коли вони помилися, йти не поспішали. Сіли у вітальні, вдихнули запах смаженого.
— Ой, як смачно! — защебетала Мар’янка. — Що готуєш?
Оксана зітхнула й запросила до столу.
З’їли все дочиста. Пішли, забувши рушники, губки та шампунь. Оксана похитала головою:
— Гель і шампунь не шкода, але губки треба буде нові купити.
Наступного дня все повторилося. І на третій. Оксана приготувала запіканку з броколі, Мар’янка скривилася:
— Фу! Це ви їсте?! Давай котлет.
На четвертий день була паста з м’ясним соусом. Мар’янка знову незадоволена:
— М’яса майже нема. Один соус.
Олег спитав Ігоря:
— Коли воду дадуть?
— Та вже дали, — чесно зізнався той.
Мар’янка миттєво втрутилася:
— Душа ще не встановили…
Після вечері Оксана подивилася на чоловіка:
— Я придумала, як їх відвадити. Але ти маєш підіграти.
Наступного вечора, коли гості розсілися, Оксана принесла піднос із сухими вівсяними пластівцями, тертим яблуком та медом.
— Це «Французький салат краси». Дуже корисний. Ми з Олегом тепер тільки його й їмо.
Мар’янка намагалася жувати, але салат їй явно не сподобався. Гості пішли швидко.
— Сьогодні вечерю готуєш ти, — сказала Оксана чоловікові. — У морозилці вареники.
Через день Мар’янка подзвонила:
— У вас знову цей салат?
— Ага, Оксана невблаганна… Якщо прийдете, купіть ковбаски, бо я вже не можу.
— Та ні, ми більше не прийдемо. У нас тепер і вода, і душ.
За кілька днів Олегу подзвонила мати:
— Тетяна каже, Оксана тебе не годує.
— Мамо, не слухай дурниць. Я ситий, здоровий і щасливий. І ще новина: через місяць ми переїжджаємо в будинок, цю квартиру продаємо. Ось тоді й побачимо, хто кому родина…
