У мого чоловіка я – друга дружина. Ми справили весілля 5 років тому, а через рік в нас народився син, ми його назвали Іванком, на честь дідуся – батька мого чоловіка.

Тільки ось Ваню одразу не прийняли ні дідусь, ні бабуся. Сталося так, що мій чоловік до нашого шлюбу вже мав родину, у якій зростала донька Аліна.

Дівчинка схожа на свого батька як дві краплі води. Тому мої свекри її обожнюють, ще вони аргументують свою надмірну турботу за онукою тим, що вона в них перша онука, а також й тим, що тепер зростає без батька.

Тільки чомусь ніхто не зважає на те, що з моїм чоловіком ми познайомилися, коли він вже був розлученим. Я не надто втручаюся у деталі цих стосунків і навіть не знаю й причин розлучення, та й взагалі вважаю, що те що було до мене у житті чоловіка – мене не стосується.
Так чи інакше з часом я все більше помічаю, що Іванко зовсім не схожий на свого татуся і через це свекор та свекруха ще більше віддаляються від рідного онука.
Алінці ж вже 11 років, проте дідусь та бабуся ледь не щодня у неї гостюють. Нашого ж Ваню вони бачать десь раз у два місяці. Мене дуже неприємно, адже я вважаю це несправедливим. Зараз Вані три роки і він вже все розуміє, він звик до моїх батьків і, звісно, більш радісно реагує на них. А може й дитина відчуває, хто його щиро кохає.

До такого відношення свекрів до мого сина я намагалася віднестися хоч з якимсь розумінням. Однак одна ситуація назавжди поставила крапку у нашому спілкуванні. Якось мій чоловік вмовив мене піти на спільне свято. Це було Різдво. Серед запрошених була Аліна, я, Ваня та мій чоловік. Ми йшли в гості до свекрів. Колишня дружина прийти відмовилася. Думаю, зрозуміло з яких причин.
Після святкової вечері я відійшла трішки поговорити телефоном, залишивши Ваню під наглядом його бабусі та сестри. Раптом я почула, як мій син почав плакати і вирішила подивитися, що сталося. Коли я повернулася, була вражена побаченим. Аліна відбирала цукерки та іграшки у Вані, а свекруха замість того аби зробити зауваження вже дорослій дівчинці, погрожувала Вані, що поставить в куток, якщо той не віддасть усе сестрі.
– Ти вже тата в неї відібрав, так дай хоч цукерки! , – сказала свекруха.
В цей момент Аліна штовхнула Івана. Я підбігла й не втримавшись дала потиличник.
– Ти що? Зовсім вже з глузду з’їхала? Нащо ти дитину ображаєш! , – почала свекруха.
Вона крикнула так голосно, спеціально, аби мій чоловік почув. Свекор з чоловіком підбігли.
– Ще раз я побачу, як хоч хтось з вас наважиться образити мого сина…, – почала я, проте свекруха перебила мене:
– Та хто його чіпав! Потрібен він кому! Я взагалі вас з ним і не чекала! Пішли звідси!

Я поспішно зібрала сина під награний плач Алінки, яка чудово все розуміла і підігравала бабусі. Проте їх вистава не вразила мого чоловіка і він покинув батьківську квартиру разом зі мною.
Мій чоловік повірив мені та деякий час не спілкувався з батьками.
А нещодавно він все ж навідався до них на вечерю, де серед запрошених була його колишня дружина та Аліна. Мені здається, чоловіка бажають повернути в першу родину.
Я ж не знаю наразі, що мені робити.





