Артистка
Оксана зайшла у вагон метро й гепнулася на сидіння. Навіщо вона вдягла чоботи на підборах? Та ж бо в будь-якому віці жінка має виглядати жінкою.
Вона глянула на своє відображення у темному вікні навпроти. Ну що ж, непогано. «Особливо коли виспишся, накладеш купу гриму й подивишся не у дзеркало, а у темне скло», — пробуркотів внутрішній голос.
«Так, очі сумні. Мабуть, від втоми». Оксана відвела погляд. «Треба одягатися за віком, принаймні відмовитися від підборів», — вирішила вона. «Ох, швидше б дійти додому, зняти ці прокляті чоботи, скинути важку шубу. Навіщо я так вирядилася?»
Її давно забули й не впізнавали на вулиці, але звичка виходити «у людях» з макіяжем лишилася. Не можна сказати, що Оксана була знаменитою. Але після зйомок у кіно її почали впізнавати. А які чоловіки за нею ухажували! Жодного дня не минало, щоб після вистави хтось не чекав її біля театру з букетом квітів.
Тоді її звали не Оксана Коваленко, а Аліна Лисенко. Гарно звучить! Вона пишалася, коли бачила своє ім’я в титрах, хоч би й лише у двох фільмах.
Як же душно. Оксана розстібнула верхню гудзик шуби. Здерла з шиї хустку, струснула головою, проганяючи втому. Волосся пореділо, але вдала стрижка й фарбування створювали ефект густоти. Вона знову глянула перед себе — і замість свого відображення побачила молодого чоловіка, який дивився на неї й посміхався.
Аліна миттєво відреагувала, як завжди на увагу чоловіків. Трохи підняла підборіддя, усміхнулася й одразу відвела погляд убік. Мовляв, помітила, оцінила увагу — і досить.
«Треба було їхати таксі. Ну дорого, але швидко. І не втомилася б», — буркнула вона собі під ніс. Третій чоловік пропонував їй отримати права й навчитися керувати авто. Але вона так і не наважилася. Боялася.
Борис, третій чоловік Аліни, був найкращим із усіх її офіційних чоловіків. Як шкода, що він так рано помер. Після нього вона вирішила більше не виходити заміж. Хоча й пропозицій більше не було.
А якою гарною вона була в молодості, боже ж ти мій! Тонкий ніс, яскраво-червоні губи, пухнасті вії. А очі! Живі, у них іскрилася радість життя. Фігура й досі на висоті. «Берегла себе, не народжувала. Ось і живеш тепер сама, забута й покинута», — зі злосливістю відгукнувся внутрішній голос.
— Відчепись, — ліниво махнула рукою Оксана, але одразу озирнулася. Останнім часом вона часто розмовляла сама з собою.
Ніхто на неї не звертав уваги. У вагоні було мало людей. Хтось дрімав, хтось сидів із порожнім поглядом. Лише чоловік навпроти продовжував дивитися на неї.
Оксана знову занурилася у спогади. Шкода, що народилася пізно. Вона була настільки гарною, що могла б зіграти в «Карнавальній ночі» не гірше за Гурченко. Ось голос у неї високий, різкий. Але це не біда — за неї могла б заспівати хтось інший, та ж Гурченко, наприклад. А танцювати вона вміла.
На зйомках першого фільму, де вона якраз танцювала, вона познайомилася зі своїм першим чоловіком, гарним і харизматичним актором. Між ними спалахнув пристрасний роман. Вона вискочила за нього заміж, не роздумуючи. Але прожили разом ледь більше року.
Він грав не лише на сцені. Вона дізналася про це, коли з дому почали зникати гроші та її прикраси. Програвав великі суми, карткові борги зростали. Ані сльози, ані скандали не допомагали. Коли він ударив її, вона зібрала речі й пішла від нього.
Майже одразу після розлучення вона вийшла заміж за Володимира. Він був старший за неї на десять років. Аліна його не кохала, але в нього були гроші, хороша посада. Досить, наїлася вона коханням першого чоловіка. Володимир заради неї пішов із сім’ї, залишив сина. Колишня дружина часто дзвонила, просила прийти — мовляв, син сумує. Повертався Володимир до Аліни задумливим і мовчазним.
Зрештою, у нього стався інфаркт від переживань, від якого він і помер. На похоронах Аліна не ридала, як перша дружина. Та обіймала труну й кричала: «На кого ж ти нас покинув?! Поклади мене поруч із ним… Довела тебе до могили ця артистка!» Аліна пішла з похорон.
Романи в неї бували, але заміж тепер вона не поспішала. А через п’ять років таки вийшла за Бориса, полковника у відставці. Як він за нею доглядав! Які квіти дарував, шуби, діаманти. Як за такого не вийти?
Прожили вони з полковником дванадцять років. Він просив народити йому дитину. Але не вийшло, та й Аліна не горіла бажанням. Помер він від інсульту. На його могилі вона ридала щиро. Його вона любила, як батька, як надійного друга. Родичі чоловіка дивилися на неї з осуду. Одним словом — артистка.
Тиждень пТиждень після похорону вона не виходила з дому, а коли її вірна подруга Марійка зайшла до неї, то злякалася, побачивши, наскільки змарніла й постаріла Оксана, і тоді вперше в житті вона зрозуміла, що справжнє кохання не купиш ні за гроші, ні за красу.
