**Зустріч на мосту**
Осінні листя, зірвані вітром, кружляли в повітрі, ніби танцювали, перш ніж впасти на землю. Тарас повертався від батьків пішки, залишивши машину у дворі випив із батьком, котрий щойно приїхав із санаторію та розповідав дружині та синові, як добре його там лікували.
Отож, мамо, наступного разу поїдемо разом, самому нудилося трохи, сміявся батько.
Тату, там же повно дівчат, чого ж нудився? підморгнувши матері, жартував Тарас.
Дівчат багато, але всі хворі та старші за мене. Та й чи можна нашу матір на когось міняти? батько всміхнувся, ласкаво поглянувши на дружину.
Засидівся Тарас у батьків, прийшов сам Марійка, як завжди, відмовилася. Батьки жили недалеко від його орендованої квартири. Вони з перших днів не схвалили Марійку, хоч і не показували виду. Лише мати якось сказала:
Тарасе, це не твоє Марійка не для сімї, віри моєму досвіду.
Мамо, звідки тобі знати? Ти ж бачила її лише раз.
Добре, синку, живи, як знаєш. Тільки памятай мої слова. Хоча тішуся, що до ЗАГСу поки не збираєтеся. Не хвилюйся, вона нашого ставлення не відчує
Ще вранці, виходячи на роботу, Тарас запропонував Марійці зайти до батьків увечері:
Давай зустрінемося біля їхнього дому, зайдемо разом.
Не можу, Тарасе, обійцяла Насті, навідаю її вона захворіла. Та й вранці записалася на манікюр, відповіла Марійка.
Він і так знав, що вона не піде, але спитав раптом.
Ну добре, тоді я затримаюся. Батько напевне стопарик наливе свято ж, із санаторію, засміявся Тарас, поцілувавши її.
І не поспішай, я в Насті посиджу, відповіла вона.
Подзвони, зустріну, сказав він, не блукай у темряві.
Вечір вкрив місто, рідкісні ліхтарі ледве прорізали пітьму. Хоча було ще не пізно, осінні ночі наставали швидко. Тарас не телефонував Марійці напевне, вона вже вдома. Він ішов у гарному настрої: випив із батьком, поговорив із матірю, посміявся.
Відчинивши двері, почув сміх із спальні. Заглянув його найкращий друг швидко одягався, а Марійка шепотіла:
Поспіхайся, Богдане, а то Тарас повернеться Але побачивши його, завмерла.
Ноги самі винесли його з квартири. Він не вірив своїм очам:
Марійка з моїм другом Навіть у страшному сні такого не уявиш
Йому було боляче, він ішов, не розуміючи куди. Зупинився на мосту, машини пролітали повз, сліплячи фарами. Він глянув униз там була темна вода. Дивився довго.
Раптом хто-
