**Очікування**
Ще навчаючись у інституті, на останньому курсі, Ярославі зробив пропозицію Максим, з яким її повязували романтичні стосунки майже рік. Мріяли про спільне життя, як і більшість молодих наречених. Дівчині здавалося, що вона найщасливіша виходить заміж за кохання. Вона добре памятала слова бабусі:
Онученько, за чоловіка треба виходити лише за коханням, повір мені, я прожила довге життя і знаю, що кажу. І не слухай цих приказок: «звикнеш закохаєшся». Не закохаєшся…
Ярослава любила Максима й була впевнена, що він відповідає їй тим самим. Тому, не вагаючись, погодилася.
Марічко, будь у мене свідомою на весіллі, звернулася вона до найкращої подруги, з якою вони мешкали в одній кімнаті гуртожитку.
Звісно, а хто ж іще, відповіла та.
Та вже на третій день Ярославі вдарило так, що вона ледве прийшла до тями. Вона піймала свого нареченого Максима й Марійку в навчальній кімнаті, причому в такому непристойному вигляді.
Кращого місця не знайшли? різко кинула вона й вибігла з кімнати в сльозах.
Потім Максим благав прощення, лепетів:
Ярославочко, ти неправильно зрозуміла, це зовсім не те, що ти думаєш
Все мені зрозуміло, Максе. Я більше не хочу мати з тобою справ, а тим паче виходити заміж. Ти зрадник, і це все пояснює. А моя колишня подруга не краща. Ви два сапоги пара. Ось і вінчайтеся на здоровя.
Після такої зради Ярослава остаточно розчарувалася в чоловіках. Обдумала все й вирішила: більше ніколи не віритиме їм. Буде морочити їм голови, як вони їй, просто користуватиметься ними.
Хоч це й цинічно, думала вона, але я більше не хочу бути обманутою й отримувати стрес.
Максим із Марійкою одружилися, вона одразу завагітніла. Ярослава після закінчення інституту залишилася у Львові, влаштувалася на роботу. І виявилося, що колишній працює в тій же компанії, лише в іншому відділі. Часом вони перетинались.
Першим заговорив Максим, побачивши її:
Привіт, ось так збіг працюємо в одній фірмі. Ну, як справи?
Привіт, у мене все чудово, весело відповіла Ярослава, вирішивши, що ні за що не покаже образу. А у тебе як?
Та як? Я молодий тато, Марійка донечку народила.
Вітаю, промовила вона і, посилаючись на справи, пішла.
На корпоративі Максим трохи випив і не відходив від Ярослави. Вона без труднощів повернула його, але після його зізнань про те, як сумує без неї й як памятає їхню любов, жорстко його відшила. А потім ще й розповіла його дружині про їхні зустрічі.
Вона, звісно, розуміла, що це була помста, але й не шкодувала. Ярослава зустрічалася з хлопцями, але заміж іти не збиралася. Як тільки розмова заходила про серйозні стосунки обривала знайомство.
У компанію прийшов новий колега начальник відділу, Тарас. Від перших днів він почав проявляти увагу до Ярослави.
Ну, тримайся, Тарас серйозно запав на тебе, сміялися колеги.
Побачимо, відповідала вона.
Згодом він і справді закохався, запрошував у кавярні. Вона погоджувалася, але далі ні на що не йшла, тримаючи дистанцію.
Яро, раптом сказала їй колега й подруга Оксана, ти знаєш, що Тарас одружений і має четверо дітей?
Ні, не вірю! скрикнула Ярослава.
Так, це правда. Мені сказала Людмила із кадрів. Він і так усім відомий своїми залицяннями. Тобі це потрібно потім розбиратися з його дружиною? Усе одно ти будеш винувата.
Дякую, Оксанко. Та я й не збиралася його відбивати чи руйнувати сімю. Мені він і не подобається, я лише морочу йому голову.
Коли Тарас знову запропонував вечерю, вона відповіла:
Ні, дякую. Мене мучить сумління твої діти не винні, що в них такий безвідповідальний тато.
Він остовпів не очікував, що хтось знає про його сімейний стан. Більше не підходив.
Так минуло кілька років, а Ярослава так і не почала серйозно ставитися до чоловіків. Вірила, що кожен із них обдурить її.
Одного разу мене зрадив коханий, і я вирішила: більше не буду нічиєю здобиччю. Краще сама стану мисливцем так легше жити.
Так і жила. Їй уже тридцять два роки. Вона гарна, цікава й успішна жінка, але сама. До того ж, коли їй зустрічалися одружені, вона морочила їм голови, тримаючи дистанцію. Вона бачила, наскільки цинічними бувають деякі чоловіки до своїх дружин. Швидко розчаровувалася в них.
Вже три роки вона працювала в іншій компанії, де й зустріла Олега. Лагідний, привабливий, трохи сумний і ненавязливий. Вони часто обідали разом, і Ярослава бачила, що він не схожий на тих, кого вона знала. Іноді після роботи вони разом йшли до автобуса. Їй здавалося, що Олег близький, але водночас він був недосяжним.
