Олена збиралася до санаторію. Вона на пенсії, старший син Тарас купив їй путівку й сказав:
Мамо, ти маєш поїхати та відпочити. Не подобається мені твій вигляд, раніше виглядала краще та спокійніше. Не хвилюйся за тата, якось перебється. Він тебе не цінує, я ж бачу. Тепер уже розумію, що любить він лише себе й живе теж для себе. Особливо з того часу, як ми з Юрком виїхали з дому. До речі, він так само думає.
Ой, Тарасику, як же ти правий. А я гадала, що ви мої сини й нічого не помічаєте. Дякую, рідний. Звісно поїду та відпочу. Коли ще мені випаде такий випадок, посміхалася вона та дякувала синові.
Коли захочеш, тоді й поїдеш, Юрко обіцяв, що наступного разу він тобі путівку купить, сміявся у відповідь Тарас.
Які ж ви у мене гарні. Найкращі сини на світі! вона обняла сина й поцілувала в щоку.
Мамо, а ти теж найкраща, знай, ми з Юрком завжди на твоєму боці. Якщо що, завжди допоможемо. На кого тобі ще сподіватися? Тільки на нас, говорив задоволений син. Гаразд, я поїхав додому, тата чекати не буду, часу нема, ще Марійку з дитсадка забрати треба. Татові привіт передай, він махнув рукою й вийшов з хати.
Олена з Григорієм жили у селі у своїй хаті. Одружилися давно та з кохання. Жили добре, двох синів виростили й випустили у світ. Тепер жили удвох, але якось непомітно їхнє життя стало іншим, точніше, чоловік став іншим.
Олена на пенсії вже два роки, а Григорій працював. Часу вільного у неї тепер було більше, раніше робота, господарство, тримали завжди поросятко й курей.
Григорій давно вже не допомагав по господарству, прийде з роботи, поїсть і на ліжко. Будинком іноді займався де підколотить, де підправить.
Олена поїхала у місто до торгового центру й купила дві сукні, сорочку. Усе ж таки їхати до санаторію, а в неї давно гардероб не оновлювався. Лишилися речі, у яких ходила на роботу, думала, буде на пенсії доносити. А тут такий випадок поїде до санаторію. Вона стояла перед дзеркалом і приміряла обновки, а чоловік поглядав, потім сказав байдуже:
Крутися не крутися перед дзеркалом, кращою не станеш. Хто там на тебе подивиться? Кому ти потрібна?
А ти не суди по собі. Я купила нові речі не для того, щоб на мене дивилися. А просто непристойно у старих речах їхати до людей, вимовила дружина.
Ну-ну, до людей вона їде, не сміши. Селянкою була, нею й лишилася.
Зате ти у нас міський. Навіщо тоді одружився на мені?
Ну ось завжди так одразу “навіщо одружився”? Молодий був, бездосвідний, ось і одружився, проговорив він таким тоном, щоб зачепити дружину.
Але Олена давно вже звикла до його колючих та єхидних підковурок. Григорій із віком став огидним, вічно незадоволеним, і не лише дружиною, а й усім білим світом. Та любив гарних жінок дотепер і не пропускав жодної. Дружина підозрювала, що чоловік їй невірний, але сама ніколи не бачила. Та й не стежила за ним, не було цього в ній.
Чоловік, якщо захоче зрадити, ніяка сила його не зупинить. Все одно знайде спосіб, за таким принципом жила Олена.
Звісно, стало їй трохи прикро, коли чоловік так сказав, вона сховала речі у шафу й пішла до кухні. У неї справи, а за справами можна подумати, згадати, помечтати.
Олена дуже гарна жінка. У молодості була красунею, і зараз ще минула краса лишилася, просто в іншому вигляді витриманішому й благороднішому. Вона справді за собою не доглядала ніяких салонів краси, ніяких масажів і масок. Просто вважала себе вже літньою жінкою, адже вона пенсіонерка. Так вона думала. А якщо дивитися з боку, то вона цілком ще приємна жінка.
Григорій став іншою людиною, від дружини віддалиАле тепер, коли Григорій навчився цінувати її знову, навіть стара хатина здавалася їм маленьким раєм, де згасли образи й зацвіло нове щастя, наче вишня на весняному сонці.
