– Олесь, глянь, яке плаття купила! Подобається?
Олесь підняв очі й посміхнувся.
– Ну-ну, обернися! Дуже гарне. Тобі неймовірно личить! – ніжно промовив чоловік.
– І мені сподобалося… Весь магазин оббігала, думала – піду без покупки! А в останню мить побачила його! Я в нього закохалась! Влітку на день народження Софійки в ньому піду.
– Ні, у ньому не ходи, – зробивши серйозне обличчя, сказав Олесь.
– Чому? – засмучено спитала Марічка.
– Бо тоді ти будеш гарнішою за іменинницю. А так не можна.
Марічка розсміялася, а Олесь подумав, який у його дружини чудовий сміх.
– Та годі тобі!
Жінка підійшла до дзеркала, знову милуючись обновкою. Блакитне плаття справді пасувало їй, на його тлі сірі очі Марічки здавалися яскраво-синіми.
Олесь теж дивився на дружину й відчував, як на душі стає важко. Він все ще не розказав їй… Не знав, як це зробити. Сподівався, що все налагодиться…
– А ми коли у відпустку збиралися? – глянувши крізь дзеркало на чоловіка, спитала Марічка.
– У вересні… – сипким від хвилювання голосом відповів він.
– У вересні… Треба буде до того часу купальники подивитися. А то в мене лише два. Малувато буде.
Олесь заплющив очі. Ні, більше не можна приховувати правду. Він хотів її захистити, але розумів – не вийде. Треба говорити.
– Марічко, сядь будь ласка…
Жінка обернулася, все ще посміхаючись. Але потім побачила суворе обличчя чоловіка, і усмішка згасла.
– Що трапилося, Олесю? – перелякано спитала вона, сідаючи поруч.
– У мене погані новини…
– Боже… Не муч, що таке? Усі живі-здорові? Мама в порядку?
– Усі здорові! – заспокоїв він. А потім, взявши її руки в свої, промовив: – Моя фірма збанкрутувала.
Марічка дивилася на чоловіка, намагаючись усвідомити почуте.
Одружилися вони п’ять років тому. Олесь був старший за Марічку на десять років, але вона тоді шалено в нього закохалася. І вік не став перешкодою. Тоді справи Олеся тільки розвивалися, і ніхто не міг би звинуватити Марічку, що вона з ним через гроші. Та й усі, хто знав їхню пару, бачили, як вони кохаються.
Кажуть, деякі шлюби укладаються на небесах. Це був їхній випадок. Вони були, як дві половинки одного цілого. У їхньому спільному житті не було ніякого брехливого сміття. Ні облуди, ні зради.
Бізнес Олеся після весілля стрімко пішов вгору. Він почав добре заробляти, і вони швидко змінили маленьку двокімнатну квартиру на великий будинок. Завели машини, часто літали на відпочинок. Їхнє і без того щасливе життя стало ще кращим.
Олесь вважав, що якщо чоловік одружується, то автоматично бере на себе обов’язки утримання родини. Дружина може працювати, але її гроші не повинні бути основним доходом. Тому він навіть не знав, скільки заробляє Марічка. Зазвичай вона все витрачала на себе: салони краси, магазини, різні жіночі дрібнички. Іноді вона купувала продукти, оплачувала якісь невеликі рахунки, але це було лише за її бажанням. Головним годувальником був Олесь. Йому так було комфортніше.
А тепер він змушений зізнатися у провалі. І у своїй слабкості.
Олесь навіть подумав, що якщо після краху його бізнесу Марічка захоче піти, він її зрозуміє. Адже він не виконав свого завдання.
– Як давно все погано? – тихо спитала Марічка.
– Кілька місяців. Думав, виплутаюся, але ні. Сьогодні компанію офіційно оголосили банкрутом. Вибач…
Олесь похилив голову. Йому було соромно дивитись у очі коханій жінці.
– Чому ти мені не казав? – злегка образилася Марічка.
– Не хотів тебе втягувати. Сподівався, що сам впораюся.
– Олесю! – обурилася дружина. – Ми ж родина. У радості й у горі, пам’ятаєш? Невже думав, що я кохатиму тебе тільки в щасті, а в біді – ні?
– Я просто не хотів вішати це на твої тендітні плечі… – зітхнув він.
– Гаразд, – усміхнувшись, погладила його по плечу Марічка. – Ми справимося. Що плануєш?
– Не знаю… – промовив Олесь, зітхаючи. – Треба підрахувати, скільки в нас грошей. Знайду роботу. А потім, може, вийде почати справу знову…
– Так, – підвелася з дивана Марічка. – Плаття я поверну.
– Навіть не думай! – підскочив Олесь. – Воно тобі так личить, і тобі воно так подобається.
– Нічого, – заспокоїла його дружина. – У мене повна шафа суконь, а до Софійки на день народження в ньому йти непристойно, ти ж сам сказав.
Олесь усміхнувся, відчуваючи, як у ньогоОлесь відчув, як його серце наповнилося вдячністю за те, що в його житті є така жінка.
