Шкільний урок, або Сонечко
Ярко Коваль ішов із їдальні. Він уже ступив на перший схід сходів, коли під ними почув шелест. Заглянувши під сходи, він побачив Грицька й Павлика.
— Ви що тут робите?
— Та нічого. Іди, куди йшов, — відмахнувся Грицько.
У цю мить дзвоник задзвенів. Хлопці вискочили із схованки, щось ховаючи в кишені, і всі троє помчали на другий поверх, перестрибуючи через дві сходинки. У клас увійшли останніми.
Сонечко писала на дошці варіанти контрольних завдань. Учні поспішно розсілися. Ярко озирнувся. Однокласники шелестіли, ховаючи під парти підручники, щоб списувати.
Сонечко різко обернулася, і клас затих.
— Побачу, хто списує — одразу двійку поставлю, — суворо сказала вона, почервонівши.
І знову повернулася до дошки. Шелест відновився.
Вона викладала в їхній школі лише другий рік після інституту. Свою молодість Оксана Петрівна приховувала за навмисною суворістю та великими окулярами у чорній роговій оправі. Підвищуючи голос, завжди червоніла. І дуже подобалася Яркові.
Завдяки йому всю школу вона стала ласкаво Сонечком. Цього року вона стала класною сьомого «Б». Хлопці, а іноді й дівчата, часто бешкетували, сварили уроки. Сонечко плуталася, незграбно намагаючись навести порядок. Одного разу Яркові здалося, що ось-ось вона заплаче. Він не витримав, підвівся й гаркнув на одноклассників:
— Годі вам! Ви що, з глузду з’їхали? Вона ж для вас старається. Можете не вчитися, якщо не хочете, але не заважайте іншим.
Це було так несподівано, що всі замовкли. Лише Павлик захихикав і сказав, що Коваль закохався. На нього одразу зашикали. Відтоді клас поводився тихіше.
Сонечко дописала завдання й поклала крейду, коли їй у спину влучило кілька кульок, випущених із трубки, зробленої з ручки. Декілька застрягли в її волоссі.
Вона з огидою струшувала їх немов бридких павуків. Хтось засміявся. Ярко озирнувся на останню парту, де сиділи Грицько з Павликом. Виглядали вони спокійними, але з їхніх хитрих очей Ярко зрозумів — це вони. «Ось чим під сходами займалися — готувалися зірвати контрольну».
— Відкрили зошити, — сказала Сонечко голосом, що дзвенів від напруги.
Учні знову зашелестіли.
— Хто сидить зліва, розв’язує перший варіант, інші — другий. — Оксана сіла за вчительський стіл.
Усі втупилися в зошити, а Ярко знову глянув на Грицька й Павлика й показав їм кулак. Нова порція кульок полетіла в бік учительського стола, але потрапила лише у дівчат на перших партах.
— Оксано Петрівно, Грищенко й Шевченко кидаються, — пожалСонечко обернулася, і її погляд зустрівся з Ярковим, який усміхнувся й ніжно прошепотів: “А може, правда закохався?”.
