Марія видавала заміж доньку. Гості зібрались нечисленні – ледь тридцять п’ять осіб, та всі рідні й друзі молодого.
Її донька Оксана була гарна, як усі наречені. Для Марії її ранній шлюб у дев’ятнадцять років став несподіванкою. Вона все ж сподівалася, як усі матусі слухняних дівчаток, що Оксана спершу закінчить університет, а потім вже… Але вийшло так, як вийшло. Донька на другому курсі, жених Ярослав – на останньому. Вони вирішили одружитись – і точка. Ярослав вважав життя без шлюбу нерозсудливим, його дівчина гідна стати дружиною одразу й назавжди!
Колишній чоловік Марії, батько Оксани, на весілля не прийшов, хоч і був запрошений. Та все ж подарував доньці грошей – дякуймо й за це. Минуло вже п’ять років, як він пішов з сім’ї, до спілкування з донькою не прагнув, обмежувався аліментами через бухгалтерію.
Свято розкручувалося. Усе було чудово, ведучий знав свою справу. Марію бентежив один із гостей, мабуть, далекий родич молодого – він не зводив із неї очей. В якому б кутку зали вона не опинилася, відчувала його погляд. Він буквально «свердлив». Вона навіть розсердилася – як сміє цей хлопець так на неї дивитися?
Залунав вальс – рідкісний танець на сучасних молодіжних святах, адже мало хто його вміє танцювати. Марія любила вальс, тому з радістю пішла танцювати з тим самим хлопцем, на якого ще хвилину тому сердилася за його наполегливі очі. Він танцював божественно. Вони були найкращою парою в центрі кола. Марія й без того добре виглядала, а сьогодні здавалася сестрою, а не матір’ю нареченої. Вишукана сукня inboundого кольору облягала її струнку постать, легенька, модна зачіска, блиск в очах робили її неперевершеною.
— Де ти навчився так танцювати? — запитала вона, коли він провожав її після танцю.
— Багато років займався бальними танцями. Маю добре наметене око — одразу зрозумів, що краще за вас тут ніхто не рухається, — усміхнувся він.
Решту танців Ігор — вони вже познайомилися — танцював лише з Марією. Він не відходив від неї, щоб не пропустити наступний. У Марії трохи запаморочилася голова від випитого шампанського й відчуття легкості, немов у молодості.
«Ну й що, що молодий? Хоч натанцююся досхочу — коли ще випаде нагода?» — думала вона.
Після весілля Оксана переїхала до чоловіка. Поки що знімали квартиру. У Марії закінчився тижневий відпустка, і вона повернулася на роботу. Її дуже здивувало, коли після закінчення робочого дня біля будівлі соцзахисту, де вона працювала, вона побачила Ігоря з букетом квітів.
— Навіщо ти тут, та ще й з квітами? Завтра колеги піднімуть мене на сміх — питатимуть, у якому класі вчиться мій кавалер! — скрикнула вона.
— Я вже працюю після університету. Мій робочий день закінчується на годину раніше, і в мене з’явилося палке бажання побачити вас. Координати дізнався у вашої доньки, ось. І не так уже молодий я виглядаю поряд з вами — мені, до речі, двадцять п’ять, — образився Ігор.
— А мені сорок, відчуваєш різницю? Чесно попереджаю — не йди за мною! Не витрачай свій час! Озирнись — скільки навколо молодих і гарних дівчат! — І Марія рішуче пішла до автобусної зупинки.
— Вам сорок? Не може бути! Ну, навіть якщо й сорок — нічого страшного. Я кохатиму вас у будь-якому віці, і ніхто мені не завадить, навіть ви! Тепер я вірю в любов з першого погляду — побачив вас на весіллі й пропав, — поспішно говорив Ігор, йдучи слідом.
Він почав зустрічати її щодня, провожаючи на автобусі до дому, а потім повертаючись сам. Він нічого від неї не вимагав, був ввічливим і турботливим.
Що там приховувати? Марії було приємно його увага, але вона розуміла різницю у віці. Не хотіла зіпсувати йому життя — адже він мав знайти собі молоду дівчину.
Як би вона не намагалася його відштовхнути, та з часом їхні стосунки почали розвиватися. Ігор виявився чуйним, порядним і серйозним. Коли Марія захворіла на пневмонію, він доглядав за нею. Фактично він поставив її на ноги. Тоді вона зрозуміла, що він дійсно кохає її.
Вона не витримала напору його почуттів і здалася. А хто б із жінок витримав?
Ігор зробив їй пропозицію. Донька зятем переконували згодитися й стати його дружиною. Марія не піддавалася. Була впевнена, що рано чи пізно він її кине.
Вона б і далі вагалася, якби не несподівана вагітність, яку Марія хотіла перервати. Яка дитина? У неї ж от-от онуки з’являться. Ігор, швидше за все, покине її, і вона сама виховуватиме дитину.
Але Ігор зруйнував усі її плани. Він і його батьки переконали Марію, що навіть у разі розлучення вони допоможуть з дитиною.
Ігор і Марія одружилися. Святкували скромно, вдІ тепер, коли їхній син Андрій підріс, вони разом насолоджуються тим, як їхня любов, немов старе вино, стає лише міцнішою з роками.





