Колишня історія, що лунає досі у наших бесідах, розколола колектив навпіл. Вже два тижні йдуть суперечки — хто винний: він чи вона? Все через те, що скасували весілля нашої тихої, лагідної співколиської — Оксани.
Оксана — ніжна, мов квітка. Їй двадцять п’ять, струнка, чемна, завжди врівноважена. Ми давно чекали, коли вона наважиться на шлюб — адже із коханим, Богданом, зустрічалася майже два роки. Відносини були щирі, теплі, на заздрість усім: Богдан провожав її з роботи, носив квіти, влаштовував романтичні вечері, возив у подорожі. Він здавався справжнім — турботливим, мудрим, надійним.
Пропозицію він зробив гарно — із перснем, промовою, тремтливим голосом. Оксана сяяла. Підготовка до весілля почалася. Все йшло до щасливого кінця, але… втрутилася її сестра — Марта. Старша, голосна, проблемна. Повна протилежність Оксані. Груба, різка, часто перебирала з горділкою, не раз влаштовувала сцени прямо на роботі, приходячи до сестри з вимогою «позичи тисячу гривень до зарплати».
Марта ніколи не соромилася просити. Та не на хліб — лиш на вино чи щось міцніше. Її, як то кажуть, знали у всіх найближчих алкогольних крамницях. Богдан про сестру Оксани знав, бачив, як та вламувалася до їхньої хати, як влаштовувала скандали, тому тримався осторонь. Навіть на сімейні заходи не запрошував. Оксана його розуміла — сама не могла впоратися з Мартою, та завжди жила за своїми правилами, руйнуючи все навколо.
Та попри все, Богдан зважився — зробив пропозицію, купили персні, обрали кафе, призначили дату. Залишався тиждень до весілля, коли сталося те, що змінило все.
У ту зловісну п’ятницю Оксана запросила Богдана до батьків — на вечерю. Вечір почався спокійно. Марта, несподівано твереза, мовчала. Всі здивувалися. Але, як виявилося, це була лише затишка перед бурею.
Ближче до півночі, коли стіл порожнів, Марта раптом налила собі повну чарку, випила її одним ковтком і заплакала. Спочатку мовчки. Потім її прорвало.
— Я свого сина згадала… Де він тепер? Як він там?.. Я ж відмовилася… у пологовому відмову написала…
У кімнаті повисла мертва тиша. Оксана зблідла. Мати спробувала відвести Марту на кухню, але та вже не могла зупинитися:
— Я народила… здорового хлопчика… А потіА потім… боявся, врятувати його не було грошей, і віддала його у притулок.
