Сьогодні вранці я вийшов у двір і побачив у сусідки похилу жінку. Вона сиділа під навісом на лавці, схоже, дрімала на свіжому повітрі.
Мене це здивувало, адже сусідка не мала родичів. Вони з чоловіком не мали дітей, а він помер рік тому після довгої хвороби. Звичайно, вона була сумна, їй було нудно самій. Залишилася на старості літ одна. Але ще не настільки стара, щоб здаватися. Треба було змиритися.
Я зайшов до сусідки, щоб дізнатися про ту жінку. Старенька була чемна, але мало розмовляла. Сусідка пошепки розповіла, що вона дуже засмучена. Син відрікся від пані Марії, тому краще її не турбувати.
Усе життя вона працювала у філармонії. Її чоловік був професором, викладачем. Вона знала про його зв’язки зі студентками, але не хотіла руйнувати родину. Тому мовчала, не влаштовувала скандалів.
Її єдиний син і робота забирали більшість часу. Ще вона давала вдома уроки музики.
Син виріс, закінчив навчання та одружився. Народилася онука, яку вона дуже любила. Тоді чоловік вирішив кинути її заради іншої, але розлучатися не хотів.
––––––––––
Син із дружиною працювали, розвивали власну справу, тому рідко відвідують. Але залишали їй онуку. Старість прийшла раптово. Чоловіка вигнала коханка, і він повернувся до неї. Поруч із молодою жінкою йому дружина здалася старою, і це його дратувало. Важко було знаходитися поруч. Думав, ще знайде собі когось молодшого.
А син уже мав великий будинок. Батько почав благати, щоб забрав матір. Син не заперечував. Його донька теж дуже любила бабусю. Але дружина…
Не хотіла, щоб якась стара жила в їхньому домі. Спочатку син накричав, бо ж це його мати, та й вирішив — вона буде з ними.
Добре. Тільки нехай батько перепише квартиру на онуку. Бо якщо з кимось зійдеться, тоді ми нічого не отримаємо.
Щоб заспокоїти дружину, син поговорив із батьком, і той пообіцяв оформити квартиру на онуку.
Пані Марія переїхала до сина. У принципі, нічого поганого — свіже повітря, природа, родина. Чоловік не сумував довго — незабаром знайшов нову коханку. Але з розлученням не поспішав.
Дружина продовжувала нарікати й жахливо поводилася зі свекрухою. Домагала її, кричала, навіть замахувалася. Мати синові нічого не казала. Онука теж почала наслідувати матір. Після такого пані Марія не витримала й вимагала, щоб син відвіз її додому.
Син зателефонував батькові, але той категорично відмовився — він уже жив із іншою. Донька з невісткою наполягали — щоб бабуся жила окремо. Він вирішив відвезти її до будинку для літніх. Сусідка моя дізналася. Виявилося, що вона давно знала стару. Їй стало шкода пані Марії, тож домовилася, щоб син привіз матір до неї. Він обіцяв регулярно давати гроші. Ще попросив телефонувати.
––––––––––
Привіз матір. Умови йому сподобалися. Пообіцяв навідуватися. Ну, побачимо. Таке буває, коли хтось бере на себе турботу про чужих рідних, які не потрібні своїм близьким. Куди дівати стареньку? Життя — як бумеранг: що віддаси, те й до тебе повернеться. Батьків треба поважати.
Будьте добрішими, людянішими, ніжнішими до тих, хто вас виростив.
