Наш шлюб з Богданом тривав шість років, і від самого початку ми жили в моїй квартирі. Кілька років тому я успадкувала від бабусі однокімнатну, за що була їй безмежно вдячна. З часом ми з чоловіком купили більше житло, і тоді його батьки, які мешкали у селі й не мали грошей на переїзд, попросили дозволу оселитися в моїй старій квартирі. Я зжалилася над ними й погодилася, адже вони завжди гарно ставилися до мене.
Нещодавно я дізналася, що Богдан увесь цей час зраджував мені. Він майстерно приховував свої пригоди, і я ні про що не здогадувалася. Найбільше мене турбувало питання: що робити з його батьками? Вони прожили в моїй квартирі кілька років, сплачуючи лише комунальні послуги. Я хотіла отримувати пасивний дохід від оренди, а свекор із свекрухою не могли дозволити собі платити за житло у Києві. Їм довелося б або повертатися до свого села, де в них був будинок, або шукати додатковий заробіток для оренди.
Свекор із свекрухою знали про зраду сина, але жодним словом мене не підтримали. Звісно, вони не відповідають за вчинки дорослого сина, але якщо почуття Богдана до мене згасли, чому він не сказав цього раніше, замість заводити зв’язки на стороні? У підсумку я вирішила відплатити Богдану, попросивши його батьків виїхати. Я пояснила, що більше не можу дозволити їм жити у моїй квартирі безкоштовно. Це, звичайно, засмутило їх, але вибору в мене не було.
Я сподівалася, що виселення батьків змусить Богдана усвідомити серйозність ситуації. Свекорі були в шоці й розповіли, що продали свій будинок у селі, щоб спробувати влаштуватися у місті, але тепер залишилися без даху над головою. Проте мене це мало хвилювало — адже вони могли звернутися по допомогу до нової пасії Богдана. Тепер я шукаю орендарів, щоб отримувати додатковий дохід.
Думки друзів розділилися: одні вважали мій вчинок справедливим, інші думали, що я мала пошкодувати літніх людей і дати їм час на пошуки нового житла. Але я вирішила, що більше нікому не дозволю користуватися моєю добротою. Свекорі прожили у мене чотири роки, і я не взяла з них жодної копійки, окрім оплати комунальних.
Мене вражає, як Богдан міг так вчинити, коли у нашому шлюбі все було добре й ми не сварилися. Можливо, я йому просто набридла, і він шукав розваг на стороні. Мені боляче, що він не цінував мою підтримку, турботу про дім і смачні вечері. Я впустила його й його батьків у свою квартиру, а натомість отримала зраду.
Я повідомила Богдана про намір розлучитися. Він намагався вибачитися, благав пробачити його, але я твердо вирішила: зраду не пробачу. Якщо він зрадив мені раз, зрадить іще. Я попросила його негайно виїхати, а свекрам дала час на пошуки нового житла, адже незабаром у квартиру мали заселитися орендарі. Нехай дякують за це своєму синові.
Іноді я почуваюся жорстокою, але розумію — не можна дозволяти іншим користуватися моєю добротою. Люди вчинили зі мною несправедливо й заслужили таку реакцію. У цьому світі ніщо не залишається безкарним.
