За допомогу своєму братові я поплатився не лише грошима, а й нашими гарними взаєминами.
Мій молодший брат Антон запропонував відвести на його автівці в інше місто. Я відпросився з роботи, оскільки розумів, що справа термінова. Антон шукав роботу в сусідньому місті вже два місяці та тут його запросили на співбесіду. За кермо він сідати побоявся аби не виглядати надто втомленим, тож я тимчасово виконував обов’язки водія свого брата.
Я попередив Антона, що зовсім не знаю міста й тому переживаю за це. Брат же сказав, щоб я не переймався. Та, на жаль, все ж не даремно я тоді боявся цього.
Коли ми приїхали до місця, де мала проходити співбесіда брата, він порадив мені припаркуватися там, де це роботи заборонено. Не помітивши дорожній знак, я порушив правила руху, тим самим отримав штраф. Звісно що мене засмутило, що я на рівному місці потрапив на неприємність, ще й грошей тепер винен. Тільки брат заспокоїв мене й запевнив, що сплатить штраф за мене, адже це він порадив мені місце паркування.
Антон успішно пройшов співбесіду і вже думав, як збирати речі. Коли ми повернулися додому, брат тільки й говорив, що про переїзд. Я був дуже радий, що в нього все так добре склалося.
Через декілька тижнів Антон вже облаштувався в іншому місті. Він сам перевіз свої речі й не потребував більше моєї допомоги, разом з тим він мені майже не дзвонив.
Якось я зателефонував братові спитати, як у нього справи. За розмовою я згадав про той штраф. Тільки Антон удав, ніби й зовсім не пам’ятає цього.
«За кермом був ти, отже й сплачувати маєш. Це ж ти порушив», – сказав брат.
Я був спантеличений такою відповіддю. Виходить, допоміг, ще й грошей тепер винен. Навіть, не знаю, чи будемо ми тепер спілкуватися як раніше.
