Батьківщина шашликів
Тарас Іванович, наш сусід по дачі під Києвом, завжди славився своєю гостинністю та вмінням готувати смачні шашлики. Його особливий рецепт, який він вивчив, коли служив у Грузії, робив його страву справді неперевершеною. Але його доброта зіграла з ним злий жарт: деякі родичі почали зловживати його щирістю.
Кожні вихідні, лише помітивши димок від мангала в Тараса Івановича, його двоюрідні брати з сім’ями, які мешкали поруч, без запрошення з’являлися «на вогник». Вони охоче пропонували допомогти у приготуванні, але їхня участь обмежувалася лише скуштуванням страв та спустошенням столу. При цьому вони не приносили ні продуктів, ні напоїв, покладаючись на господаря.
Тарас Іванович, людина вихована і тактовна, довго терпів, сподіваючись, що родичі самі зрозуміють свою нечемність. Але коли їхні візити стали постійними та набридливими, він вирішив дати їм урок.
Однієї суботи, знаючи, що несподівані гості знову з’являться, Тарас підготував особливий «сюрприз». Він розпалив мангал, використавши для цього старі, промоклі дошки, що лишилися після розбирання сараю. Дим від таких дров був густим та мав огидний запах.
Як і очікувалося, родичі не збарилися. Та ледь потрапивши на ділянку й відчувши різкий сморід, вони почали кривитися й перезиратися. Спроби вдати, що все гаразд, швидко зникли, коли дим став ще густішим, а запах — нестерпним.
«Тарас, щось сьогодні дим якийсь… особливий», — обережно промовив один із братів, закриваючи ніс хусткою.
«Та так, дрова сирі трапилися, та й зовсім старі. Але нічого, зараз розгоряться», — зі спокійним виглядом відповів Тарас, продовжуючи підкидати в мангал нещасні дошки.
Через кілька хвилин, коли очі почали сльозитися, а одяг пропитався сморідком, гості почали шукати причини для поспішного від’їзду.
«Ой, зовсім забув, мені ж ще в магазин потрібно встигнути до закриття», — зрадів один.
«А в нас вдома, здається, кран підтикає, треба терміново перевірити», — підхопила його дружина.
Незабаром увесь «десант» ретирувався, залишивши господаря наодинці. Тарас із полегшенням зітхнув, прибрав недо«недогорілі дошки та знову розпалив мангал, вже справжніми дровами, насолоджуючись вечірньою тишею та смаком справжнього шашлика.
