Як Тарас у п’ятдесят років шукав наречену на сайті знайомств
Тарас Григорович Шевченко, п’ятдесятирічний самотній чоловік із сивиною у волоссі, що пишався своєю, як він казав, винятковою кмітливістю та незвичайною харизмою, сидів у старому кріслі у своїй однокімнатній хаті на околиці Києва і гладив кота Рудька. Того самого Рудька, який, судячи з його виразу морди та зухвалого погляду, давно мріяв втекти від господаря, але терпів його з милосердя. Життя Тараса останніми роками котилося під укіс. Роботи не було, перспективи розпливалися у тумані, а інтер’єр квартири обмежувався старим сервантом, пошарпаним диваном та килимом, що прикривав жахливу тріщину в підлозі.
Але того дня доля знову дала про себе знати. Тарас, розмірковуючи над чашкою дешевого чаю, раптом вирішив, що настав час знайти своє щастя. Ні, не якесь абстрактне, а справжнє — у вигляді багатої та гарної жінки. Адже, як говорила його формула успіху: «Знайди заможну дружину — і повернеш собі гідність». На роботу влаштуватися він так і не зміг, але навіщо, якщо можна відразу рухатися до готового життя — з домашньою кухнею, затишком та технікою останньої моделі?
Він увімкнув ноутбук, знайдений колись на смітнику, зайшов на популярний сайт знайомств і створив анкету. Справа пішла швидко, хоч і з часткою фантазії. На головному фото Тарас був зовсім не собою, а… красенем, завантаженим з інтернету. Високий, стрункий «Аполлон» у розкішному костюмі та зі смартфоном останньої моделі в руці дивився на всТарас глянув у вікно, де дощик тихо стукав по шибках, зітхнув і закрив ноутбук, усвідомивши, що, можливо, найбільше щастя в його житті вже сидить біля нього на колінах і муркоче.
