**Щоденниковий запис**
Якщо здалека подивитись, то наша родина з Антонієм здається зразковою мирною, дружною. Чоловік не пє, окрім свята, і то трохи, не палить, за одинадцять років жодного разу не підняв на мене руку.
Хоча був один випадок, але я вважаю, що сама винна. Іноді розповідаю про це подрузі:
Колись давно ми посварились, я розлютилась і кинулась на нього з кулаками. Ніби я, тендітна жінка, можу щось зробити здоровому чоловікові. Він просто притиснув мої руки й посадив на диван. Інший би, мабуть, давав здачу, але він не став. Тоді я зрозуміла свою помилку і більше таке не повторювала.
Та ти що, Юлечко! сміялась Рита. Твій Антін однією лівою міг би тебе так відправити, що мало б не здалося! Хіба жінка може перемогти чоловіка?
У мене з Антонієм другий шлюб. З першим чоловіком розлучилась через його пияцтво й скандали. Він приходив пізно, коли донька вже спала, будив її, влаштовував галас. Набридло подала на розлучення й пішла до батьків.
Молодець, доню, що пішла, підтримувала мама. Пять років нічого доброго не бачила. Не бійся, виростимо Ольгу, а ти ще знайдеш щастя. В тебе ще все попереду.
Коли Ольга виповнила дванадцять, я вийшла заміж за Антонія. Познайомились на день народження чоловіка Рити. Святкували в кафе, там він і підійшов до мене.
Ви, здається, нудьгуєте, усміхнувся він білосніжною посмішкою. Запрошую на танець.
Високий, спокійний, з приємним обличчям таким він здавався тоді.
Не нудьгую, але потанцюю з задоволенням, відповіла я.
Так і почались наші стосунки. Рита раділа нарешті я не сама. Тоді ми з донькою жили в трикімнатній квартирі, яка дісталась мені від бабусі. Вона хворіла, тому батьки забрали її до себе.
Хоч квартира й стара, в пятиповерхівці, але я була щаслива своє життя, своя кімната для Ольги. Незабаром Антоній переїхав до мене сам він жив з матірю.
У першому шлюбі у нього теж не склалось. Після вінчання жили з його матірю, але дружина Віра й свекруха не змогли поладнати. Сварились, ледь не до бійки доходило.
Антосю, де ти знайшов цю скандалістку? нарікала мати кожного дня. Жити з нею неможливо!
А Віра вимагала:
Ми не можемо тут залишатись, давай знімемо квартиру!
Вони переїхали, народився син. Вона постійно була незадоволена.
Грошей немає, дитині речі потрібні! Приготуй вечерю, я не впіваю! Погуляй із сином, я втомилась!
Антоній відповідав на всі її вимоги, але мати дзвонила й скаржилась, що дружина не пускає до онука.
Віра почала часто гуляти, іноді не приходила на ніч. Одного разу йому довелось відвезти сина до матері, бо самому йти на роботу.
Коли хлопчикові виповнилось чотири, Віра сказала:
Я йду від тебе. Мені потрібен справжній чоловік, і я вже знайшла.
Антоній повернувся до матері. Але й вона була не подарунок. Жодна жінка їй не подобалась, і вважала, що немає нікого гідного її сина.
Перші роки нашого шлюбу були щасливими. Зіпсувала все свекруха. Їй не подобалося, що я з дитиною. Хоча Ольга була тихою, навіть називала її бабусею.
Я тебе бабуся? різко відрізала вона. У тебе є своя, а я тобі чужа.
Донька образилась і більше так не зверталась. Мені теж було неприємно, але я мовчала. Зрештою, вона права.
Час минав. Ольга закінчила школу, вступила до університету й поїхала в інше місто. Спільних дітей у нас не було, хоча я б не проти.
Свекруха так і не полюбила мене, втім, я ігнорувала її знущання.
Та чим довше ми жили, тим більше я помічала чоловік змінився. Він чудово готує, якщо в гарному настрої. Але останнім часом ці дні траплялись рідко.
Ріто, не розумію, що з Антонієм, ділилась я. Все негативний, за кожне слово чіпляється, намагається псувати мені настрій. Ніби спеціально!
Ой, не знаю. Мені здавалось, у вас ідеал, дивувалась вона. Ось воно чужа душа темний ліс.
Він шукав привід образити мене. Навіть коли я звільнилась з роботи через його ревнощі казав, що занадто спілкуюсь із колегами. Перестала бачитись із подругами. Начебто заспокоївся, але потім почав нарікати:
Занадто багато витрачаєш! Манікюр, сукні… Гроші мають йти на сімю!
Я погодилась:
Добре. Більше ні копійки. Будеш сам купувати продукти за списком. Головне щоб не було скандалів.
Він затих, але незабаром знайшов новий витівку. Навіть фітнес заборонив мовляв, ходжу дивитись на чоловіків.
Переставши займатись усім, я почала думати: чому він став таким? Може, має іншу?
Перевірила його телефон. Нічого підозрілого лише мати дзвонила по кілька разів на день. Часом він виходив у кімнату, кВона глибоко зітхнула, беручи телефон до рук, і вирішила сьогодні ж подзвонить психологу, щоб врятувати не лише свій шлюб, а й чоловіка від його власної матері.
