Ради онука, попри обман
— Я лише хотіла допомогти дітям, погуляти з онуком. Знала, що вони з грошима туго, тому й відпустила невістку на роботу, — гірко зітхає Ганна Іванівна.
Їй п’ятдесят п’ять, і вона на пенсії через хворобу. Прибутки мізерні, але жінка якось викручується. Син давно самостійний, а молодша донька навчається в університеті, підробляє та підтримує матір.
— Син одружений уже шість років. Відразу після весілля вони з невісткою взяли іпотеку. Я радила однушку, щоб не тягнути непосильне, але вони обрали двушку. Допомогти не могла — сама ледве кінці з кінцями зводжу. Свати теж не втручалися — у них свої фінансові клопоти, — ділиться Ганна Іванівна, яка живе у містечку Вересень.
Вона знала, що родина невістки, Оксани, не заможна. Це її не бентежило, але рідня Оксанчини постійно створювала проблеми.
— Бабуся Оксани ніколи не працювала, але народила п’ятьох. Жила з городу, тримала господарство, але бідувала. Лише моя сваха, мати Оксанчини, вибилася в люди. Решта її братів і сестер скотилися униз, — згадує Ганна Іванівна.
Старший син загинув через пияцтво, середня донька сидить за крадіжку, молодший пропав безвісти. А молодша сестра Оксани, на сім років старша, досі сидить на шиї у матері.
— Ця сестра вийшла заміж за якогось безглуздого хлопця. Дітей нема. Чоловік у в’язниці, відсидів три роки, ще стільки ж попереду. А вона молода, їй хочеться жити, — розповідає Ганна Іванівна.
Поки зять був на волі, він набрав кредитів, які тепер гасить сваха, мати Оксани. Сама ж сестра, Марта, повернулася до батьків і оформила інвалідність, щоб хоч щось отримувати. Працює, але зарплати ледве вистачає на їжу та комуналку.
Сваха, Надія Степанівна, умовляла Марту розлучитися, щоб частину боргів списали на чоловіка. Та та ні в яку: кохає його, хоч у прірву за ним. А тут нова біда:
— Наші діти ніби живуть непогано, я радію. А ми з чоловіком розлучаємося, — оголосила сваха Ганні Іванівній.
— Очі на лоб! Стільки років разом, і раптом таке! Виявилося, що свікор пішов до молодшої з трьома дітьми, залишивши родину без годувальника, — хитає головою Ганна Іванівна.
Незабаром і Оксана прийшла до свекрухи, скаржачись, що грошей не вистачає, а чоловіка, Тараса, звільнили з підробітку. Їй запропонували роботу на півставки, і вона благала Ганну Іванівну посидіти з онуком.
— Хто їм допоможе, якщо не я? Сваха працює, донька моя вчиться, а інша родина лише про себе думає. Я сказала Оксані, що боюся не впоратися — онук, Юрко, жвавий. А вона як заплаче! — зітхає жінка.
Зрештою вона погодилася доглядати Юрка, але тільки у себе вдома. Живе на першому поверсі, двір закритий — гуляти зручно. Квартира свекрухи була неподалік, возити онука неважко. Ганна Іванівна, подолавши біль, пила ліки й справлялася.
Одного разу Юрко захворів, і бабусі довелося сидіти з ним у квартирі дітей. Зазирнувши у холодильник, вона аж обмерла — порожньо, як у степу. У цю мить Тарас залетів додому перевдягнутися перед зустріччю.
— Оксана скоро буде, бувай! — кинув він.
— Куди це ти? — здивувалася Ганна Іванівна.
— На підробіток, додаткова зміна.
— І тут мене ніби грім ударив, — згадує вона з тремтінням у голосі. — Всі мене обдурили! Оксана працювала не заради іпотеки, а щоб гасити борги сестри! Тарас горбатився на двох роботах, я гробила здоров’я з онуком, а невістка рятувала свою родину!
Ганна Іванівна була поза себе. Вона скаржилася синові, але той захищав дружину, запевняючи, що Оксана все робила заради сім’ї. Свекруха не могла повірити у такий обман. Як можна брехати, дивлячись у вічі?
Вона розуміла, що після скандалу відносини погіршаться. Може, й онука не дадуть бачити. Але мовчати перед нахабством невістки Ганна Іванівна не хотіла. Її серце розривалося від образу, але правда була важчою.
