«Не така вже й матір»: Світлана Михайлівна про життя колишньої невістки після розлучення
Світлана Михайлівна з Вінниці не може зрозуміти, як склалося життя її сина та його колишньої дружини. Те, якою стала Олеся після розлучення, свекруха називає не інакше як «безвідповідальною легкодухістю».
— Син залишив Олесю з дитиною, так, я його не виправдовую. Хоча серце матері, хоч-не-хоч, за нього болить. Одружився швидко, на своїй першій любові — на Мар’яні, з якою ще в університеті зустрічався. Тоді, поки він у армії служив, вона за його друга вийшла заміж. А тепер розлучилася, син з нею зіткнувся десь у супермаркеті — і все, закрутилося знову. У них уже й спільний син народився. Взагалі-то в нього все добре.
Олесю він зустрів після армії. Працювали разом. Швидко одружилися, народилася Софійка. Спочатку здавалося — сім’я міцна. Але потім, як видно, стара любов взяла гору.
Розлучення минуло спокійно, без скандалів. Сін пішов, залишивши колишній дружині квартиру, меблі, усе. Забрав лише свої речі. Олеся поводилася гідно, не заважала ні батькові, ні бабусі спілкуватися із Софійкою.
— Але те, що вона витворяє після розлучення — це розуму не підлягає, — хитає головою Світлана Михайлівна.
Сусідки, звісно, одразу зацікавилися:
— Що, п’є? Гуляє? Чоловіків приводить?
— Ні, — кривиться Світлана Михайлівна. — Вона не п’є, і не з тих, що по чоловіках бігають. Але поводиться так, ніби в неї все чудово. Завжди весела, постійно з кимось зустрічається, то на дачу, то на природу, то в похід, то в неї гості. Ніби не вона після розлучення залишилася з дитиною, а він!
Олеся бере Софійку скрізь із собою. Каже, що свіже повітря підходить, що дівчинці треба спілкування, що подруги теж з дітьми. А Світлані Михайлівні це не до душі:
— Хто знає, кого ще на цих пікніках буває? Чоловіків? Розлученок? Алкоголь? Цигарки? Дитина це все бачить, чує. Яке там виховання?
Жінка впевнена — із онукою їй було б краще:
— У мене вона б і домашній борщ їла, і в театр ходила. А не по подругах тинялася.
Світлана Михайлівна намагалася вплинути на сина, щоб той поговорив із колишньою дружиною:
— Скажи їй, мовляв, порядок нехай у вихованні буде. Софійка — і твоя донька теж. У тебе нова сім’я — добре. Але дитина не повинна рости в цьому безладі.
Син лише знизав плечима:
— Мамо, я не маю права втручатися. Це я сім’ю зруйнував. Вона сама знає, як жити.
Він платить аліменти, спілкується із донькою, коли Олеся сама привозить її до бабусі. До їхнього будинку колишня невістка Світлану Михайлівну давно не запрошує:
— Завжди якісь справи, постійно немає часу. Я, каже, зайнята. Але я певна, просто боїться, що я їй у вічі правду скажу. Може, вже нового чоловіка знайшла. А раптом він Софійку ображає?
Недавно Олеся прямо сказала по телефону:
— Якщо ви й далі лізтимете у моє особисте життя, то Софійку до вас не привозитиму. Бачитиметеся раз на місяць у парку. І взагалі, будьте вдячні, що я не заважаю спілкуванню. Інша на моєму місці давно б усіх послала, після того як ваш син мені зрадив і пішов до іншої. А я заради доньки стримуюся.
Світлана Михайлівна обурена:
— Уявіть, ще й на мене ображається. Я, виходить, для онуки душу рву, а вона мене винною виставляє!
— Що ж мені тепер робити? — скаржиться жінка подругам. — Невже не можна і слова сказати, якщо щось не подобається? Чи я вже ніхто? Може, мені з її матір’ю поговорити? З колишньою свахою? Нехай в своїй донці розум вкладе. Не для того я сина виховувала, щоб потім дивитися, як моя онука росте в цій легкодухості.
Що скажете, дівчата? Я права, що переживаю? Чи справді варто відійти вбік і не втручатися? Але як спокійно дивитися, коли мою онуку виховує така вітрогонка?
