**Зрада в новому домі**
Олекса й Мар’яна одружилися й переїхали до нової квартири в передмісті Чернігова. Їх переповнювала радість: молоді облаштовували житло, творили затишок, мріючи про майбутнє. Але через півроку в гості приїхали батьки Олекси. Спочатку вони здавалися здивованими присутністю Мар’яни, а за вечерею, після пари чарок, розгорівся скандал.
— Нащо ти привів цю дівчисько? — різко кинула свекруха.
— У якому сенсі? Я його дружина! — обурилася Мар’яна, відчуваючи, як кров прилинула до обличчя.
— Дружина? — розреготалася свекруха, її сміх був повний зневаги. — Яка ти дружина? Не сміши! У Олесі вже є дружина й двоє дітей. Наші онуки! А ти хто? На квартиру позаздрила?
Мар’яна подивилася на Олексу, але той лише опустив очі, прошепотів:
— Поїдь до мами, я розберуся. Завтра вранці їх відправлю.
Коли Мар’яні виповнилося вісімнадцять, мати почала говорити про заміжжя. Вона не поспішала, але хвилювалася: донька занадто багато часу проводила вдома з книжками. Дівчина не була нелюдимою — у школі й університеті вона славилася активісткою, але залицяння хлопців відкидала. Їй було цікавіше поринути в чергову історію з роману, ніж бігати на побачення. Мати боялася, що донька так і залишиться сама.
Мар’яна закінчила університет, влаштувалася на роботу менеджеркою, але життя не змінилося: дім, робота, дім. Тоді батьки вирішили, що пора їй жити самостійно. Вони давно купили для неї трикімнатну квартиру в старому будинку й здавали її. Зробивши ремонт, вони передали ключі Мар’яні, фактично виселивши її з батьківського дому.
Мар’яна почувалася зрадженою. Як можна так просто вигнати доньку? Але життя змусило пристосуватися. Їй не подобалося прибирати велику квартиру й ходити по магазинах, доки не з’явився Олекса. Він узяв на себе побутові клопоти й цим підкорив її серце.
Коли Мар’яна представила його батькам, мати насупилася. Їй хотілося для доньки чоловіка з вищою освітою та власною квартирою. Олекса, автослюсар, знімав кімнату в гуртожитку неподалік. Батько ж промовив:
— Поживемо — побачимо.
Олекса кохав Мар’яну, і це було головним. Весілля було скромним, присутні були лише її батьки. Батьки Олекси з далекого села не приїхали, і молоді планували відвідати їх, але справи відкладали подорож.
Через рік пара задумалася про дітей. Олекса запропонував продати стару квартиру без ліфта й купити нову, в сучасному будинку, хоч і на околиці.
— Як з дитиною й коляскою лізти на п’ятий поверх? — переконував він.
Мар’яна погодилася, хоча мати була проти. У день підписання договору на нову квартиру Олекса потрапив у лікарню з апендицитом. Мар’яні довелося оформляти документи самій, і вона взяла з собою матір, звикнувши, що за неї завжди хтось вирішує.
Олекса повернувся з лікарні вже до нової квартири. Вони з ентузіазмом облаштовували будинок, вішали штори, розставляли меблі. Життя здавалося казкою, поки не приїхали його батьки.
За вечерею свекруха розкрила обвинувачення. Мар’яна, приголомшена, не могла повірити. Олекса мовчав, лише попросив її поїхати. Вона зібрала сумку й вирушила до матері, серце розривалося від болю й приниження.
Наступного дня вона повернулася. Батьків Олекси вже не було, квартира сяяла чистотою.
— Що вчора говорила твоя мати? — запитала Мар’яна, ледве стримуючи сльози.
— Та не забивай голову. Була в мене жінка, народила двох. Але тепер я з тобою, — байдуже кинув Олекса.
— Ти мене обманув! Це зрада! — закричала Мар’яна. — Я не можу жити з брехуном!
— Не можеш? Тікай! Квартира залишиться мені. Подаси до суду — буду платити за твою частину все життя, — усміхнувся він.
— Виходитимеш ти, — холодно відповіла Мар’яна. — Не дарма мама наполягла, щоб квартиру оформили на мене. Відчувала підступ…
Мар’яна залишилася сама у простоМар’яна залишилася сама у просторій квартирі, але ця самотність вже не була настільки болючою, адже вона нарешті зрозуміла — її справжнє щастя чекає не в книгах і не в обіймах брехуна, а десь там, де вона ще не була, але обов’язково знайде.
