Зрада за подарунки: родинна драма
Моє життя плило тихо, поки все не перевернув скандал із невісткою. До того наші стосунки з Оленою, дружиною мого сина, були спокійними — без особливої близькості, але й без сварок. Ми віталися, обмінювалися привітностями, і я намагалася не лізти в їхню сім’ю. Та те, що сталося, змінило все до невпізнання. Тепер я навіть не уявляю, як дивитися їй у очі після такої зради.
Я — пенсіонерка, але все ще працюю, живу сама в затишній квартирі на околиці Львова. З рідних у місті лише син Богдан, дві мої улюблені онучки — Софійка та Марічка, і, звісно, невістка Олена, якщо її взагалі можна вважати родичем після всього. Мій світ обертається навколо родини. Є подруги, але з ними все поверхнево: чашечка кави, кілька слів, і до наступної зустрічі. Справжня радість — це мої дівчатка, онучки, заради яких я готова на все.
Я, як і будь-яка бабуся, люблю пестити Софійку та Марічку. Пеку їм пасочки, купую ляльки, стежу за дитячою модою, щоб подарувати гарні сукні чи яскраві ранці. Моя пенсія і зарплата дозволяють не жаліти грошей, а бачити їх щасливі обличчя — безцінно. Олену я тебе не обділяю: на свята дарую щось варте, щоб не порушувати родинну гармонію, купую речі й синові. Все заради щастя.
Перед днем народження Олени я запитала в Богдана, що б їй хотілося. Він, не замислюючись, відповів: «Мультиварка останньої моделі. Вона обожнює готувати, буде в захваті». Я знала, що це не дешева річ, але заради невістки вирішила скоротити свої витрати. У магазині я майже виснажила консультанта: перевіряла функції, порівнювала моделі, уточнювала кожну дрібницю. Через три години, втомивши і його, і себе, я обрала ідеальну мультиварку. Вдома розпакувала її, щоб прибрати цінники, полюбувалася покупкою і залишилася задоволена.
У цю мить зайшла сусідка Ганна. Побачивши мультиварку, вона схопилася за голову:
— Наталіє Іванівно, це ж мрія! Тепер готувати — одне задоволення. Скільки віддала, якщо не секрет?
Я назвала суму, і Ганна ахнула:
— Ого, я б не потягнула…
Довелося зізнатися, що для себе я б не витратилася, але для Олени, за проханням сина, зробила виняток. Ганна похвалила: «Оце свекруха, пощастило ж їм!» Ми випили кави, ще раз оглянули мультиварку і розійшлися в доброму настрої.
День народження Олени пройшов чудово. Вона сяяла від щастя, побачивши подарунок, подякувала мені разів десять, навіть питала поради, куди поставити мультиварку на кухні. Ми розсталися тепло, як ніколи, і я була впевнена, що все гаразд. Ніщо не віщувало лиха.
За два тижні Ганна знову заглянула до мене, але її обличчя було тривожним.
— Наталіє, сказати чи не сказати… Отже, твоя Олена продає мультиварку.
Я остовпіла:
— Як продає? Вона ж мріяла про неї! Де?
— На сайті оголошень. Ціна низька, я б і сама купила, якби не знала, що це твій подарунок.
Ми відкрили ноутбук, і Ганна показала оголошення. Це була вона — моя мультиварка, майже нова, виставлена на продаж! Я відчула, як кров прилила до обличчя. Вирішивши перевірити, що ще продає Олена, я клацнула на «інші оголошення продавця». Краще б я цього не робила. Перед очими замількали речі, які я дарувала онучкам, синові, самій Олені: ляльки, сукні, навіть светр, який я вибирала для Богдана! Усе це було виставлено на продаж, як непотрібний мотлох.
Ганна, бачачи, як я поблідла, перепросила й пішла, а я, не в силах стриматися, набрала номер Олени.
— Оленко, як там мультиварка? Смачненьке готуєш? Зайду як-небудь на каву.
Вона завагалася:
— Ну… знаєте…
— Знаю, голубко, знаю! — перебила я. — Навіщо так дешево продаєш? Треба ціну вищу ставити! І сукні онучок, і іграшки — усе тут. Я вам від серця дарую, а ти все на сайт? Сказала б, що гроші потрібні, я б у конверті передала! ЧіпА потім дзвінок від Богдана розставив усі крапки: “Мамо, Олена вже видалила оголошення, але я не знаю, чи зможу колись дивитися на неї так, як раніше”.
