Місяць: Липень 2025

— Привіт, Соломіє. Скільки ж ми з тобою не бачились? П’ятнадцять років? А може, й більше? — Мабуть, більше.

**Життя з почуттям недосказаності** — Мам, а де мої м’які іграшки? — Марічка швидко оглянула кімнату

**Злюка** — Добрий вечір, громадяни, сусідка знизу скаржиться на шум і крики з вашої квартири, — на порозі

— Вимкніть вашу шатен-машину! Я через вас спати не можу! — роздався крик за дверима. Потім хтось почав

— Хочется вірити, що комусь ти була потрібна. — Не треба тобі мій син, він тобі життя зламає.

— Ну що, донечко, ви подумали? Я вчора такий «Таврію» бачила! Білу, з шкіряним салоном. Красуня.

Часи завжди однакові, лише люди різні. — Наталю, ну хоч трохи совісті в тебе залишилося?! — тремтячим

Щасливий квиток, я гуляю! — Соломіє, дайте мені пояснити! — на порозі стояв задиханий Богдан.

У хату тихо, нічого не робиш… — Мамо, пішли грати в машинки, ти ж обіцяла… — знову потягнув

**Заможний чоловік** Тарас Захарчук вигнав дружину після зради, як тієї миші з мішка. Хоч і забезпечив