Юрків Софія – Сторінка 5 – Та невже

Я думала, що мамі подобається проводити час з онуками, а вона щоразу йшла до нас, як на манівці

Мене звати Олена, я мама в декреті. Старшій доньці три. Молодшому синові скоро буде пів року.

– От бачиш, – сказала мені Вікторія, – я своєю зрадою дала тобі поштовх рухатись далі. Зараз у нас все буде добре. В нас є гроші й ми кохаємо один одного.

Коли ми одружились з Вікторією я заробляв небагато. Худорлявий вчорашній студент, який перебивався з

Тоді я зрозуміла, що насправді про мене думає чоловік

На початку нашого спільного життя ми з Валерієм ніколи не сперечались з приводу того, що в нас настільки

Саме вона допомогла мені навчитись гарно говорити. Богдана оплатила послуга персонального стиліста, який допоміг мені знайти власний стиль та одягатись зі смаком. Завдяки сестрі чоловіка я зрозуміла, що трохи макіяжу та акуратна укладка зможуть зробити з мене вродливу жінку.

Сестра мого чоловіка стала мені справжньою подругою. Тільки-но Вадим нас познайомив, як ми зрозуміли

Телефонує мені Ганна Павлівна й каже, що вони з чоловіком зібрались летіли в Єгипет відпочити. Я, кажу, добре, рада за вас. Та, як з’ясувалось, свекруха дзвонила, щоб попросити в нас грошей на цю саму поїздку, адже вони пенсіонери, їм взяти ніде

Ми з батьками мого чоловіка – Ганною Павлівною та Віктором Івановичем завжди дуже добре спілкувались.

Спостерігаючи за станом здоров’я Федора Івановича я вже бачу, що мене знову чекає це випробування

Батько дружини переїхав до нас жити рік тому. Річ у тому, що він вже старий й останнім часом хворіє та

Оля розлучилась з батьком мого чоловіка два роки тому. От з того часу й почались усі ці дивацтва

Я на фоні своєї свекрухи Ольги Василівни, або просто Олі, як вона просить її називати виглядаю просто

«Я тобі не мама, тому панькатися з тобою я не буду.» – З дитинства говорила мені Марина.

Мені двадцять чотири, ще незаміжня. Сталось так, що моєї матері не стало, коли я була геть дитиною.

Як би я теж хотіла на роботу ходити, – говорила мені Маргарита, стоячи у дверях на кухню, коли я приходячи з роботи чистив картоплю, щоб посмажити собі перед нічним чергуванням. Мені геть сумно цілими днями сидіти з дитиною й крім пелюшок нічого в цьому світі не бачити. Не можу дочекатись, коли малюк підросте і я зможу піти на роботу.

Ми з Маргаритою одружились одразу після інституту. Я тоді працював, де міг. Десь вантажником, а ночами

Від доньки я за десять років отримала тільки дві пляшки оливкової олії. Ні тобі грошей, ні фірмового одягу. А куртку, яку так нахвалювала сусідка я позавчора на секонд-хенді купила. Але мені соромно зізнатись сусідам, що доньці я абсолютно не потрібна от й вигадую, буває, що мені Олеся те чи те надіслала, а сама купую італійські шоколадки в магазинчику на іншому кінці міста й сусідським дітям роздаю, кажу, що Олеся передала

– Добре тобі, Нінко, – каже мені сусідка Лариса Олександрівна, – маєш дочку за кордоном вона тобі й грошима