Дiти
0241
Мамо, – хлопчик сідає біля жінки, – коли ми додому підемо, я їсти хочу
З дитинства не люблю цей запах – спирт та хлорка, якою мили підлоги. Зазвичай, сотою дорогою намагаюсь
Та невже
Життя
0431
Олег дуже любить з щирою теплотою згадувати радянську епоху
Чоловікові родичі живуть в Росії, в далекому Сибіру. Ми бачимось з ними раз на кілька років, адже приїхати
Та невже
Життя
0116
– Ну, звісно, – як завжди виважено сказав він, – якщо пити стільки, як у вас в Росії п’ють, то все буде здаватись значно яскравішим.
Моя рідна тітка, ще навчаючись в інституті, виїхала в Росію. Там вже сталось так, що заміж вийшла, дітей
Та невже
Життя
0758
Я сиділа у кабінеті й розуміла, що втратила клієнтку, але відстояла власні переконання
Ні, не подумайте, ніколи раніше не робила акцент на мовному питанні, але нещодавно мене трохи шокувала
Та невже
Життя
0225
Йти було нікуди, залишався один варіант – брат Матвія Ярослав
Родина чоловіка дуже любила нас, але рівно до тих пір, поки ми не постали перед фінансовими труднощами.
Та невже
Життя
0328
Це ранило мене в саме серце. Як чоловік наважився посягнути на святе – на мою творчість
– Краще б ти взяла приклад з моєї матері, – ніби ненароком Олексій зневажливо взяв щойно куплену мною
Та невже
Життя
02.3к.
Дякую, донечко, що приїхала. – Мама сіла поруч й, опершись на долоню, непомітно витерла сльози. – Я боялась, що цьогоріч тобі знову не вийде
– І що я забула в тому селі? – Голосно сказала я, вийшовши з автобуса, а люди на зупинці озирнулись.
Та невже
Життя
090
Як виявилось, у дівчини через двадцять хвилин закінчується зміна. Я вирішила її почекати й поговорити.
Була я у Франції. Якось у невеличкому паризькому кафе мене обслуговувала миловидна офіціантка – дівчинка
Та невже
Дiти
0131
Весь день після нашої ранкової зустрічі з сусідами я місця собі не знаходила
– І вам добридень! – Сусідка Марина Василівна вела маленьку Соломійку в дитячий садок. Мої сусіди люди небагаті.
Та невже
Життя
098
Але щоразу, приїжджаючи до її хати, я згадую про ті щасливі дні, які проводила разом з нею та дідусем у старенькому будиночку з дерев’яним парканом
Моєї бабусі не стало десять років тому, дідуся – ще раніше. Але щоразу, приїжджаючи до її хати, я згадую
Та невже
Та невже
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.